Від теорії ЄС до практики в НУБіП: впровадження високотехнологічних рішень для безбар’єрного освітнього середовища

15 квітня 2026 року в Національному університеті біоресурсів і природокористування України відбулася подія, що об’єднала науку, освіту і практику навколо спільної мети – формування інклюзивного майбутнього. У межах імплементації проєкту Програми Європейського Союзу Erasmus+ (модуль Жан Моне «Практики соціальної та економічної інклюзії в ЄС») кафедрою виробничого та інвестиційного менеджменту було проведено Круглий стіл «Практики соціальної та економічної інклюзії в ЄС: уроки для України».

Значущість заходу та стратегічні пріоритети розвитку інклюзії в академічному середовищі окреслили лідери університету та провідні науковці. Звертаючись до учасників із вітальним словом, президент НУБіП України, академік Станіслав НІКОЛАЄНКО акцентував на тому, що формування інклюзивного простору є не лише гуманітарною місією, а й критичним чинником суспільного прогресу. Він підкреслив, що саме синергія освіти й передової науки має стати фундаментом для створення безбар’єрного середовища в Україні.

Професійний дискурс підтримали декан факультету аграрного менеджменту Валерій БОНДАРЕНКО та координатор проєкту, член-кореспондент НАН України Лідія ШИНКАРУК. У своїх виступах вони зосередили увагу на важливості адаптації європейських практик інклюзії до українських реалій, що є надзвичайно актуальним у контексті післявоєнного відновлення країни та сталого соціально-економічного розвитку.


На міждисциплінарному характері розв’язання соціальних проблем наголосила декан гуманітарно-педагогічного факультету Інна САВИЦЬКА. Вона відзначила, що сучасна інклюзія потребує інтеграції знань із педагогіки, психології та соціальної роботи, що яскраво підтверджується діяльністю кафедри соціальної роботи та реабілітації.

Практичним втіленням цих стратегічних орієнтирів стала презентація професора Ірини СОПІВНИК. Вона продемонструвала, як теоретичні засади інклюзії, про які говорили лідери університету, реалізуються через конкретні рішення, зокрема цифрові.

Особливий акцент у доповіді було зроблено на діяльності Лабораторії цифрових технологій в соціальній роботі, роботу якої курує та здійснює науковий і методичний супровід професор Ростислав ТАРАСЕНКО. Вона є справжнім інноваційним хабом університету. Професор Ірина СОПІВНИК детально зупинилася на асистивних технологіях, що дозволяють студентам із різними формами нозологій навчатися нарівні з іншими. Зокрема, для осіб із порушенням опорно-рухового апарату ‒ це використання бездротових адаптивних мишей, трекболів, а також футуристичних систем Trackir 5 та Tobii Eye Tracker 5. Ці технології дозволяють керувати комп’ютером за допомогою рухів голови або погляду, що знімає будь-які бар’єри у доступі до інформації. Також лабораторія використовує 3D-принтери для створення персоналізованих допоміжних засобів та роботів-тренажерів для реабілітації. Для осіб із порушенням зору ‒ впровадження програми NVDA для озвучення екранного тексту, використання електронних луп та засобів цифрового збільшення. Для осіб із порушеннями слуху ‒ застосування сучасних підсилювачів звуку та Bluetooth-гарнітур (наприклад, JBL TUNE 510 BT), що інтегруються з навчальними платформами.

Така цілісна модель ‒ від стратегічного бачення керівництва до високотехнологічних інструментів у навчальних лабораторіях ‒ дозволяє студентам спеціальності «Соціальна робота та консультування» не просто вивчати теорію, а бути в авангарді сучасних соціальних змін.

У центрі уваги опинився досвід створення інклюзивного освітнього середовища, який в НУБіП України розглядається як багатогранна екосистема, яка базується на п’яти стратегічних колонах:

  1. Фізичне середовище: повна архітектурна доступність (пандуси, ліфти, спеціально обладнані санітарні кімнати та тактильна навігація).

  2. Цифрова доступність: адаптація веб-ресурсів університету та використання спеціалізованого програмного забезпечення.

  3. Адаптація освітнього процесу: впровадження індивідуальних навчальних планів, гнучких графіків та альтернативних форм оцінювання.

  4. Психолого-педагогічний супровід: робота тьюторів, асистентів студентів та постійна підтримка Психологічної служби.

  5. Інклюзивна культура: системна робота над розвитком емпатії, толерантності та подоланням стереотипів у студентському середовищі.

Важливим аспектом професійного становлення майбутніх соціальних працівників є їхня залученість до реальних проєктів. Ірина СОПІВНИК підкреслила значення співпраці з Міністерством соціальної політики України, Національною соціальною сервісною службою, Пенсійним фондом та міжнародними організаціями, такими як ПРООН. Яскравим прикладом такої синергії став запуск освітнього серіалу «Інклюзивна молодіжна робота» на платформі Дія.Освіта, до створення якого долучилися фахівці кафедри.

Окрім технологій, обговорювалися і творчі методи реабілітації, як-от іпотерапія та ігрова терапія, що активно інтегруються в практичну підготовку студентів.

Участь у круглому столі стала для майбутніх фахівців «точкою зростання», де теоретичні знання трансформувалися у глибоке розуміння того, як за допомогою цифрових та соціальних інновацій будувати справедливе та стійке майбутнє України.

Ірина СОПІВНИК, професор кафедри соціальної роботи та реабілітації
Тетяна ГРИГОРЕНКО, професор кафедри соціальної роботи та реабілітації