����Vlog

Серед десятків абітурієнтів і їхніх батьків погляд раптом зупинився на знайомому обличчі. Спочатку здалося… Невже? Минуло ж понад двадцять років!… Та варто було підійти ближче, як сумнівів не залишилося. Перед нами стояла Наталія — колишня студентка спеціальності «Облік і оподаткування». Колись вона відвідувала заняття як студентка, а сьогодні тримала за руку доньку Марію, яка прийшла подавати документи на освітньо-професійну програму «Облік і аудит». Так почалася одна з найтепліших зустрічей цієї вступної кампанії.

Іноді вступна кампанія дарує значно більше, ніж нові студентські квитки. Вона дарує зустрічі, на які чекаєш десятиліттями. Саме так сталося одного літнього дня, коли двері приймальної комісії НУБіП України відчинилися і на порозі з'явилися мама й донька. Для однієї це був перший крок до студентського життя, для іншої — повернення туди, де понад двадцять років тому розпочиналася її власна професійна історія… Ця зустріч перетворила звичайний день вступної кампанії на справжню історію поколінь.

Вступна кампанія — це завжди особливий час. Щодня кафедра обліку та оподаткування знайомиться з новими абітурієнтами, кожен із яких приходить зі своєю історією, мріями та професійними планами. Але іноді трапляються зустрічі, які стають по-справжньому символічними. Саме такою стала зустріч із Марією МАТРОС, яка цього року подала документи на навчання за освітньо-професійною програмою «Облік і аудит». Разом із нею прийшла мама — Наталія. Варто було лише поглянути одне на одного, щоб стало зрозуміло: ми вже знайомі… Понад двадцять років тому Наталія здобувала освіту за спеціальністю «Облік і оподаткування». Час минув, змінилися покоління студентів, викладачів, освітні програми, але тепла атмосфера економічного факультету залишилася незмінною.

Після щирих спогадів ми запропонували Марії та її мамі невеличку розмову.

• Маріє, чому обрали саме освітню програму «Облік і аудит» у НУБіП України?

— Насправді цей вибір був дуже природним. У 2026 році я завершила навчання та отримала диплом молодшого фахового бакалавра з обліку і оподаткування. Сьогодні я працюю в ТОВ «ПЕЙПЕР КЛАУД», яке здійснює діяльність у сфері бухгалтерського обліку, аудиту та консультування з питань оподаткування, тому добре розумію, наскільки важливо постійно професійно зростати й удосконалювати свої знання.

Приємно, що в цій компанії вже успішно працюють і студенти НУБіП України — магістрантка Крістіна БОЙКО та цьогорічний випускник бакалаврату Андрій ПРИСЯЖНЮК, який планує продовжити навчання в магістратурі НУБіП України за спеціальністю D1 «Облік і оподаткування» (освітня програма «Облік і аудит»). Це ще раз підтверджує, що наші студенти є конкурентоспроможними фахівцями та затребуваними роботодавцями.

Я прагнула знайти освітню програму, яка поєднує ґрунтовну теоретичну підготовку із сучасними практичними знаннями та відкриває широкі можливості для професійного розвитку. Важливу роль у цьому рішенні відіграли і високий рейтинг НУБіП України, і його бездоганна репутація як одного з провідних закладів вищої освіти країни, а також позитивні відгуки студентів і випускників. Для мене це стало підтвердженням того, що тут можна отримати якісну освіту, навчатися у висококваліфікованих викладачів та розвивати компетентності, які справді затребувані сучасним ринком праці. Хотілося навчатися саме в університеті, який має сильну школу підготовки бухгалтерів і аудиторів, сучасний підхід до освіти та високий авторитет серед роботодавців. Саме тому я обрала НУБіП України.

• Чи допомагає вже сьогодні практична робота краще зрозуміти майбутню професію?

— Безумовно! Щодня я переконуюся, що сучасний бухгалтер чи аудитор — це не просто людина, яка працює з цифрами. Це фахівець, який аналізує інформацію, допомагає ухвалювати управлінські рішення, працює із сучасними цифровими технологіями. Саме тому хочеться поглибити свої знання та здобути якісну університетську освіту.

• Наталіє, сьогодні Ви знову переступили поріг університету, де вчилися багато років тому. Які емоції відчували?

— Якщо чесно, це було дуже хвилююче! Здавалося, ніби час повернувся назад. Пригадалися викладачі, студентські роки, атмосфера на кафедрі. Дуже приємно, що навіть через стільки років тут пам’ятають людей, які навчалися на економічному факультеті. Такі зустрічі залишаються в серці надовго.

• Що Ви відчули, коли донька вирішила продовжити навчання саме за спеціальністю, яка колись стала близькою і Вам?

— Напевно, це гордість. Мені дуже приємно, що вона обрала професію з великими перспективами. А ще особливо символічно, що її студентська історія починається саме тут — на економічному факультеті, з яким пов’язана частина й мого життя.

• Маріє, чи вплинула мама на Ваш професійний вибір?

— Думаю, так. У нашій родині завжди з повагою ставилися до професії бухгалтера. Я часто чула мамині спогади про університет, викладачів, студентське життя. Можливо, саме тоді й зародився інтерес до цієї професії. А коли почала працювати в аудиторській компанії, остаточно переконалася, що хочу розвиватися саме в цьому напрямі.

• Що Ви очікуєте від навчання в НУБіП України?

— Нових знань, професійного розвитку, знайомства з людьми, які так само люблять свою справу. Хочу навчатися у викладачів-практиків, брати участь у наукових заходах, опановувати сучасні цифрові технології, щоб стати висококваліфікованим фахівцем.

Після теплої розмови ми запропонували Наталії пройтися економічним факультетом. Здавалося б, звичайна екскурсія… Але вже за кілька хвилин вона перетворилася на справжню подорож у спогади.

Крок за кроком коридорами 10-го навчального корпусу оживали сторінки минулого. Біля знайомих аудиторій Наталя зупинялася, ніби намагаючись упіймати миті, що назавжди залишилися в її пам'яті. Вона усміхалася й тихо промовляла: «А тут ми слухали лекції…», «Саме в цьому кабінеті проходили наші практичні заняття з бухгалтерського обліку…», «Тут завжди було людно перед початком занять…».

Одна згадка народжувала іншу. Пригадувалися викладачі, працівники деканату економічного факультету — люди, з якими були пов'язані роки навчання, професійного становлення та щирої дружби. Здавалося, що час лише на мить зробив паузу, дозволивши ще раз пройти знайомими коридорами.

Поруч уважно слухала Марія. Для неї це вже не була просто розповідь мами про студентські роки. Це була історія університету, яка раптом стала частиною історії їхньої родини. І, мабуть, саме в цю мить вона ще гостріше відчула, що приходить навчатися не просто до закладу вищої освіти, а до місця, де народжуються нові професійні династії.

Історія Наталії та Марії МАТРОС вкотре доводить: справжній університет не знає часових меж. Тут зберігаються традиції, пам’ятають людей, цінують професію і щиро радіють, коли через багато років повертаються вже нові покоління студентів. Минають десятиліття, змінюються аудиторії, технології та освітні програми, але незмінним залишається головне — атмосфера довіри, професіоналізму й людяності, яка об’єднує різні покоління.

Кажуть, що історія повторюється. Але в університеті вона не повторюється – вона продовжується. Ми щиро бажаємо Марії яскравого студентського життя, нових професійних звершень і впевнені, що зовсім скоро вона стане ще однією успішною випускницею освітньо-професійної програми «Облік і аудит», продовживши добру історію, яка розпочалася багато років тому. Минуть роки, і, можливо, саме вона колись так само проведе своєю альма-матер уже наступне покоління. Адже справжній університет — це місце, де традиції не зберігаються в архівах. Вони живуть у людях.