����Vlog

1922 р. 1 вересня. Постановою Президії Головпросвіти НКО УСРР (протоколи № 814, 816, 817) агрономічний факультет КПІ відокремився в Сільськогосподарський інститут ім. Х. Раковського із 4 відділеннями.

У 1922 р. до КСГІ було зараховано 510 осіб, серед яких робітники, селяни, представники трудової інтелігенції та радянських службовців.

КПІ і КСГІ діють як один навчальний заклад, ректором обох навчальних закладів у вересні 1922 р. призначено Вікторіна Флавіановича Боброва.

Створення лісоінженерного факультету/лісового відділення КСГІ.

На початку ХХ ст. до Києва масово транспортувалася деревина для переробки, оскільки місто тоді було центром деревообробної промисловості. Виникала потреба у підготовці спеціалістів для галузі. Зусиллями професора Євгена Венедиктовича Алексєєва у 1922 р. був відкритий лісоінженерний факультет. Також очільник факультету ініціював створення Боярського навчально-дослідного лісництва у складі Голосіївської, Боярської, Будаєвської, Жорнівської та Дзвінківської дачі площею 7820 га. У 1922 р. Лісоінженерний факультет увійшов до складу КСІГ як Лісове відділення. На його базі розгорнулась навчальна, науково-дослідно робота, проводились навчальна та виробнича практика.

Грушки – історична місцевість Києва. Розташовані вздовж проспекту Перемоги між вулицями Гарматною і Миколи Василенка. Виникли як хутір у ІІ половині XIX ст. У 1871–1902 рр. – у володінні дворянина К. Грушка (звідси – назва хутора). На рубежі XIX–XX ст. ці землі були обміняні військовому відомству на землі, де було збудовано будівлі Київського політехнічного інституту. З 1921 р. – у складі Києва (площа 90 дес. польової та садибної землі), з середини XX ст. – промислова зона. Збереглася частина старовинної промислової забудови кінця XIX – початку XX ст. (найкомпактніше – вздовж вулиць Гарматної, Полковника Шутова).

Водночас у розпорядження КСГІ було передано також дослідне поле в районі «Караваєвих дач» (29 дес. землі). Караваєві Дачі – історична місцевість, житловий масив міста Києва. Розташовані між Шулявкою і Відрадним, вулицями Академіка Янгеля, Смоленською, Гарматною, Відрадним проспектом і залізницею. З середини ХІХ ст. тут розміщувався «Деревний розсадник». 1872 р. відомий київський хірург-офтальмолог, професор В. О. Караваєв придбав частину Кадетського гаю, що виявилася «відрізаною» від основної частини внаслідок прокладання залізниці. Після його смерті Караваєві дачі було в 1902–1908 рр. поділено на 238 ділянок і розпродано під приватні садиби. З 1914 р. Караваєві Дачі увійшли до меж Києва.

У 1922–1924 рр. КСГІ були передані маєток «Глибока долина» в районі м. Бориспіля (площа 429 дес., з якої 420 дес. орної землі) та Верховенський комбінат з агрошколою у Бердичівській окрузі та Сквирському повіті, де провадилися дослідницька і навчально-практична роботи. З 1926 р. функціонує Голосіївська агробаза. На початку 1930-х рр. зазначені навчально-виробничі господарства були передані іншим організаціям і реорганізовані, а у КСГІ було створено навчально-дослідне господарство, до якого увійшли хутори Руський, Теремки, Червоний трактир. Господарству належало 300 га орних земель. У 1941 р. у Теремках були молочно-товарна ферма (100 голів), свиноферма (130 голів), пасіка (100 вуликів), у ставках розводили рибу. Студенти проходили тут навчальну практику: вирощували зернові культури, займалися садівництвом, городництвом, бджільництвом.